Черниця, яка служила в ЗСУ та понад пів тисячі разів стрибала з парашутом, допомагає військовим .

Сестра Анисія Соколова, яка є психологинею у Центрі надання послуг учасникам бойових дій, розповіла про свій військовий досвід та допомогу ветеранам. Вона розповіла, що має більше 500 стрибків з парашутом та викладала математику перед тим, як приєднатися до армії. За словами сестри Анисія, служба в Збройних силах та монастирі виявилися схожими. З 2014 року вона працює кризовою психологинею, допомагаючи військовим з проблемами сну, ПТСР та взаємодією з цивільними. Вона вважає себе корисною на своєму посту та наразі не має планів на майбутнє.

На одному з чемпіонатів мені запропонували працювати в армії і я погодилася і перейшла, бо я мала таке улюблене заняття – парашутний спорт. І в армії були величезні можливості, такі величезні, що під час роботи я вистрибала все, що можливо в умовах Збройних сил і не тільки, бо я ще в МВС також переводилась, і настільки вистрибалась, що коли мені зараз хтось пропонує, що от війна закінчиться, відкриється небесний простір для таких речей, приїжджайте і пострибаємо, а в мене нема бажання," – каже сестра Анисія.

Коли перший стрибок 500 метрів, то дивне відчуття, організмом вже не розрізняється, де що на землі, вона вже така однорідна картинка, вже не видно хатинок, собачок, ялиночок. Мені, наприклад, ота невизначеність дуже некомфортна. Але зате, коли було 4 тисячі, ну навпаки якась така повна свобода, що купу метрів, що можна собі летіти, робити все, що собі завгодно, і є достатньо часу. Відповідно, стрибок зі 100 метрів – це дуже складний стрибок вважається, бо там ти вже не встигаєш нічого зробити для себе, якщо там якісь неблагополучні процеси будуть, то він дуже ризикований," – розповідає жінка.

Я була в Збройних силах, просто собі зі Збройних сил я перейшла одразу в монастир. Це теж структурний спосіб життя зі своїми обмеженнями, тільки тут духовне спрямування, а там було таке спрямування збройне. Враховуючи монастир, який вибрала, Студійського уставу, він є контемплятивний, як називають духовні особи – це спецназ, духовний спецназ, а там, де я була останній рік, то також був підрозділ спеціалізованого призначення, то для мене сильно нічого не помінялося, просто рід військ змінився, то я не можу сказати для себе, що там щось страшно відбулося," – ділиться жінка.

Я була в монастирі і мене дуже це стурбувало, тому що я до монастиря була в Збройних силах і десь мала свій вишкіл 5-річний, почувалася як військовослужбовиця і є на військовому обліку. І коли в мене було бажання виїхати на фронт, але в свій час я, будучи в ЗСУ, вже тоді зробила такий переворот, що є зброя, яка сильніша ніж армійська, і мені не хотілося це змінювати. Я поділилась зі співсестрою, що є такі міркування, а вона каже, що от є госпіталь, то йдемо працювати. І ми вдвох пішли працювати такими кризовими психологами," – говорить сестра Анисія Соколова.

Метафорично можуть казати, що ніби вийшов як з лісу, здичавів під час війни, ніби за склом відбувається або так, ніби мене вийняли з мого середовища і сюди поставили, а я тут нічого не відчуваю і воно мені нічого не відгукується. Дуже багато з великої напруги сюди приїжджає і ту напругу треба опрацьовувати, вона заважає," – каже кризова психологиня.

Сестра Анисія відчуває себе корисною на своєму посту та наразі не має планів на майбутнє.